вити різні хороби, як переляк, різні нервові недуги, головні болі, зубні то-що.
У таких випадках знахорі иноді допомагали, бо де-які функціональні нервові розлади цілком підпадають навіюванню.
Справді, візьмемо приклад: селянин, хорий на зубну біль нервового характеру, удається до знахоря.
Уже коли він іде до нього, то він твердо вірить, що той йому допоможе.
Досить цьому знахореві проробити кільки фокусів, як виливання яєць на голові, чи які инші забобони, в яких переважно полягає „тайна“ — містичність, і хорий під впливом цих актів грубого несвідомого навіяння та самонавіяння отримує полегшення.
Тут нічого нема дивного.
На жаль, наші лікарі замість того, щоб пояснити таким селянам, у чому полягає їхнє одужання, навпаки, підкреслюють їм, що це брехня, що не може цього бути, бо не надають значіння навіянню.
„Як же брехня, коли я сам в цьому переконався“, — каже селянин.
І справді, селянин — практик, його словами не переконати, а через отакі пояснення слава знахорова росте, а це й спричиняється до того, що такі рекламовані знахорі беруться лікувати. Вони, гаразд не знаючи, що таке навіяння, починають справді вірити в свою надприродню силу й нівечать десятки тисяч нашого робочого люду.
Отже відмежовуватись лікарям від цього не слід, а треба до цього тверезо підходити. Инакше тисячі покалічених знахорями людей будуть на совісті самих лікарів, бо це буде їхньою виною.
