У своїй передмові я підкреслив цілу низку історичних яскравих фактів масового навіяння.
Але крім навіяння замаскованого, індивідуального та масового є ще самонавіяння.
Воно полягає в тому, що окрема особа може бути одночасово джерелом і об'єктом навіяння.
Для прикладу звернемо увагу на так зване „кохання“. Кохання геть усе пронизано процесом самонавіяння. Найяскравіше самонавіяння може виявлятись на фізичних процесах людського організму. Кому доводилося мати справи з так званими помисливими (підозріливими) людьми (мнітельними), то той про це добре знає.
Найкраще це виявляється в різних нервових розладах діяльности серця, кишечника, головних болях, безсоннях то-що.
Починається це з того, що така помислива людина ввесь час або в певні періоди перебуває під острахом, що в нього, мовляв, почнеться те чи инше із зазначених захорувань, він його чекає, і воно справді наступить під впливом самонавіяння.
Коли ви настирливо будете думати, що в вас хоре серце, то в вас під впливом самонавіяння справді можуть початись різні ознаки хорого серця, хоч справді воно буде цілком здорове.
Істеричним людям під впливом остраху може здаватись, що в них наступить параліж; і, справді, це може статись наслідком того самого самонавіяння.
Усіх прикладів самонавіяння тут не перекажеш.
