жить одна з найважливіших нормальних властивостей людської психіки — здатність підпадати навіюванню.
Гіпноза — лише певний природній стан центральнії нервової системи, одна з таких форм, при яких мозок пристосовується до оточення.
Експериментальні досліди функції головного мозку — рефлексологія — остаточно виривають у гіпнози її чудодійну містичність і цілком науково пояснюють причини її виникання.
Візьмем приклад спричинення гіпнотичного сну. Примушуємо людину дивитись на одну точку якоїсь речи. Виникає втомленість зору (асоціятивне явище сну). Далі одним голосом, стиха навіюємо явище процесу засипання: важкість повік, лупання очима, приємну втому, важкість тіла, кінцівок то-що.
По кількох хвилях при вмілій техніці наступає сонливість, а потім сон.
Отже тут є рефлекторний процес гальмування з одного боку через роздратування чуття, а з другого — спричинення умовного сонного рефлексу шляхом навіяння. При гіпнозі всю роботу мозку пригнічено зовні й зведено на нівець.
Критика та контроль цілком втрачаються і все обмежується лише одним навіянням.
Кора головного мозку з усіма головними центрами, за винятком центру слухового, гальмується, припиняє свою працю й стає цілком приступною для навіювання гіпнотизера. Центр слуховий, неначе „вартовий пункт“, один лише звязує гіпнотика та гіпнотизера.
Коли-ж гальмування поширюється й на цей „вартовий пункт“, то звязок — рапорт переривається: гіпнотик виходить з-під впливу гіпнотизера й про-
