даному разі чорним). Тут перед нами — умовний рефлекс. Що-разу, коли собаці давали м'яса, чорний колір посуду дратував її зір.
Це роздратування йшло в центр зору, а звідти певними комунікаційними волокнами до центру, що керує відділенням слини.
Отже, коли це явище повторюється кілька разів, то стає звичкою; поступово міцніє звязок між чорним кольором посуду та м'ясом і потім один лише чорний колір посуду спричиняє (асоціяційно) відділення слини.
Отак на безумовнім істотнім рефлексі (виділення слини під впливом роздратування м'ясом) проф. Павлов виховав умовний рефлекс (Один чорний колір без м'яса дає той самий ефект).
Досліди школи проф. Павлова довели, що на кожнім безумовнім рефлексі організму можна шляхом виховання придбати цілу низку складних умовних рефлексів.
Умовні рефлекси тимчасові, непостійні, залежні від багатьох умов оточення й вироблюються у людини протягом усього життя.
От через оці умовні рефлекси виникає нова сила тимчасових і сталих звязків з оточенням, що допомагають існувати людині в природі.
У корі головного мозку постійно виникають процеси роздратовування, гальмування, замикання та розмикання між різними частинами мозку.
За принципом останніх і виникають та згасають умовні рефлекси.
Отже, все життя людини проходить в утворенні умовних звязків гальмування та розгальмування.
У людини, як ми вже зазначали, безумовні рефлекси — істотні; поруч з ними вже з першого дня народження виховуються умовні рефлекси.
