Сторінка:Струни. Антольоґія української поезії. Т. 2.djvu/74

Ця сторінка вичитана
Микола Кузьменко.

Син священника, родився 1862. р. в Томаківці, Катеринославського повіту. Вчився в бурсі, потім у семинарії і, не скінчивши її, пішов учителювати. Року 1895. поступив у Катеринославі на службу при залізниці.

На літературну ниву виступив 1899. р., видавши збірку своїх віршів п. н. „Дозвілля“. Пізніше друкував дещо у всіляких часописях і літературних збірниках.

Література:Українська Муза“, стор. 944.



Пісенька .

Раз я в волості судився
З нашим сельським адвокатом.
 Катом, катом, катом, катом...
 З нашим сельським адвокатом.

Нас судили судді вбрані
В сукні й чоботи сапяні.
 Пяні, пяні, пяні, пяні...
 В сукні й чоботи сапяні.

Вони совісті й закону,
Як скрізь водиться служили.
 Жили, жили, жили, жили...
 Як скрізь водиться служили.

Дуже довго клопотались,
Поки діло розібрали.
 Брали, брали, брали, брали ...
 Поки діло розібрали.

Потім, добре розібравши,

По закону все зробили.