Сторінка:Струни. Антольоґія української поезії. Т. 2.djvu/69

Цю сторінку схвалено
— 57 —


Не хваліться, що живе ще
Наша воля й слава:
Зрада їх давно здоптала,
Продала, лукава.

Ваші предки торгували
Людськими правами,
Їх продавши, породили
Вас на світ рабами.

Не пишайтесяж у співах
Ви козацьким родом:
Ви раби, хоча й пани ви
Над своїм народом.

Україна вам не мати;
Є в вас инша пані,
Зрадних прадідів нікчемних
Правнуки погані!

Тільки той достойний щастя,
Хто боровсь за його;
Виж давно покірні слуги
Ледарства гидкого.

Виж давно не люде — трупи
Без життя і сили,
Ваше місце — кладовище,
Яма та могили.

Як живі покинуть мертвих,
Щоб живими стати,
„Ще не вмерла Україна“
Будемо співати.

Як живі покинуть мертвих,
Прийде та година,
Що ділами, не словами
Оживе Вкраїна.