Сторінка:Струни. Антольоґія української поезії. Т. 2.djvu/60

— 48 —

Що справдились не всі
Мої рожеві мрії?
Я тут сижу, творю людей,
Подібними і рівними до себе,
Щоб плакали, журились,
Раділи і втішались —
І не вважали і на тебе,
Як не вважаю й я!