Сторінка:Струни. Антольоґія української поезії. Т. 2.djvu/58

— 46 —

Цвіте, і палає, і пильно
 Вглядається вгору вона;
Ії обгорнуло кохання,
 А з ним і журба чарівна…

---

Пяніть себе…

Пяніть себе, чим хочете пяніть!
Чи правдою і добрими ділами,
Чи кривдою і тяжкими гріхами,
Впивайтеся, як хочете ви жить!
Впивайтеся високими думками,
Вино кохання пийте кожну мить,
Щоб голову і серце звеселить,
Щоб не ридать крівавими сльозами.
Впивайтеся, бо тільки пяні очі
На божий світ дивитися охочі:
Тверезому не можна втішно жить:
Тверезому не світять ясні мрії,
Не гріє сонце правди і надії…
Пяніть себе, чим хочете, пяніть!

---

З „Прометея“ Ґете.

III. дія. Прометей (сам).

Зевесе, заступи
 всі небеса
Туманом хмар своїх!
Втішайся, як хлопя,
Що одбива голівки у квіток!
Трощи дуби, верхівя гір, —
Землі моєї,
Моєї хати
Не похитнеш, —
Їх збудував не ти!
Мого багаття
Ти не займеш,