Сторінка:Струни. Антольоґія української поезії. Т. 2.djvu/37

Цю сторінку схвалено
— 25 —


А я тії воротонька
Засувом засуну,
А щоб в голос не скрипіли,
Й рукою не труну.

А я тую обмовоньку
Обійду без слова;
Наговоряться обмовні,
Вкучиться обмова.

Я в скрипливі воротонька
Не піду, не піду,
Хоч сам на сам сяду в хаті
До свого обіду.