Сторінка:Струни. Антольоґія української поезії. Т. 2.djvu/298

Ця сторінка вичитана
ПСИХОЛЬОГІЧНИЙ ПЕЙСАЖ.
 

Прокльоном гомін на доли,
 Де незабудьки зорями…
 За мурами, за горами
Спомин не встане ніколи.

 За горами, за ріками
Пасуться білі ягнята.
Сни запашні, як мята,
 Безкрилими каліками.

Бурливі плили, плили
 Пеленами-потоками…
 Із гір зеленими стоками
Зійтись не мали сили.

 Пеленами-потоками
Снуються димні пряжі
Срібні тополі в арфи вяже
 Струнами сум одинокими.