Сторінка:Струни. Антольоґія української поезії. Т. 2.djvu/292

Ця сторінка вичитана
ОЛЕСЬ БАБІЙ.
 

 
 
НА ВУЛИЦІ.
 

Ніч. На тротуарі.
Очі чорні, сині, карі.
Мерщій! Дійти!
Побачу… Леле…
Деж ти?
Ой, свисну щось собі веселе!…
Дарма…
Її нема… нема.
Дзень, дзень!… Стрівай!
Дзень, дзень! — Трамвай.
В трамваю ти? З тобою він?
Проклін!
Купує він тобі білет?
На вухо шепчеш ти секрет?
І усміхом його цілуєш?
Так як осінньої години
Цілує сонце кущ тернини…
Ти, чуєш… чуєш…
Ридає сум, як вихор в полі.
Чом не розбився цей трамвай
Разом з тобою в карамболі?
Ти, стій! Стрівай!
Люблю і тужу в самоті!
Дзень, дзень! — і зникла в темноті.
На тротуарі.
Очі чорні, сині, карі…
Біль серце смагає, як бич.
Ніч…