Сторінка:Струни. Антольоґія української поезії. Т. 2.djvu/272

Ця сторінка вичитана
МИРОСЛАВ КАПІЙ.

Родився 1888. р. в Коцюбинцях, на галицькім Поділлю. Син народнього вчителя. До гімназії ходив у Тернополі. Тепер учителює в Тернополі.

Друкувати свої вірші став 1906. р („Світ“). Крім оригінальних і патріотичних поезій, зготовив декілька гарних перекладів. Гарна форма, чиста мова, щире чуття були прикметою його молодечих співів.

 

 
З СИНІХ ГІР.
 

Гори любі та високі,
Ген дрімаєте у далі,
І ніколи, гори любі,
Не зазнали ще печалі.

 Ще не знали що то смуток,
 Що журба і людське горе,
 Гей, привільно у вас, гарно,
 Ніччю сяють ясні зорі;

У високих верховинах
Срібний місяць світлом грає,
Горда сосна та ялиця
Аж до неба досягає.

 В ясні ночі звук трембіти
 Полонинами лунає,
 Пан цих гір, ведмідь старезний,
 Поміж дебрями блукає.

Гори, гори ви високі
Ген дрімаєте у далі,
І ніколи, гори любі,
Не зазнали ви печалі…