Сторінка:Струни. Антольоґія української поезії. Т. 2.djvu/240

Ця сторінка вичитана
НА ПРОВЕСНІ.
 

Гомін, гомін на селі:
Співи, гуки з пересварками,
Легко пара од землі
Лине, вється в небо хмарками.

Бють в ковадла ковалі,
Ладять сохи, ладять борони;
Гомін, гомін на селі, —
Ниви, грядки ще не орані.

Скоро, скоро по ріллі
Бризнуть пашнями, як золотом;
Бються, бються на селі
Люде з бідностю та голодом.

В небі линуть журавлі
Вються хмароньки сріблянії;
Гомін, гомін на селі
Будить чароньки веснянії.