|
Жены рускія восплакашася.
Де не лилися ви в нашій бувальщині,
Де в які дні, в які ночі,
Чи в половеччині, чи то в князівській удальщині,
Чи то в козаччині, ляччині, панщині,
Руські сльози жіночі?
Скільки сердець розривалось ридаючи,
Скільки звялило страждання!
А якже мало таких, що міцніли складаючи
Слово за словом, в безсмертних піснях виливаючи
Тисячолітнє ридання!
Слухаю, сестри, тих ваших пісень сумовитих,
Слухаю й стиха міркую:
Скільки сердець розбитих, могил тут розритих,
Жалощів скільки неситих, сліз вийшло пролитих,
На одну пісню такую?...
|
