Серед оповідань єсть такі архитвори, як „На дні“, „До світла“, „Малий Мирон“, бориславські оповідання і багато других.
Перевід „Фавста“ був на свій час теж працею виїмковою. Та не тільки шириною свого горизонту і великим простором літературної діяльности являється Іван Франко письменником, з которим хіба тільки Куліш може рівнятися, — він і силою чуття і розмахом думки піднявся вище других. В ліриці еротичній і патріотичній він доходить иноді до верхів людської спроможности, як ось у прольоґу до „Мойсея“, в „Зівялому листю“ та в деяких творах на біблейні і старі теми.
Про Франка, як ученого, тут не місце казати, згадати тільки треба, що й українську науку він поширив і збагатив не одним дуже цінним твором, як пр. про апокрифи, або про давні наші повісти та про Вишенського.
Твори його були друковані по всіляких українських часописях, альманахах і видавництвах, являлись численними окремими книжками, були перекладені на всілякі чужі мови та написано про них чимало розвідок, рецензій і студій.
Збірного видання нема.
|
Література. Энциклоп. словарь Брокгауза и Ефрона, т. 36. „Просвѣщеніе“, т. 19. „Кіевская Искра“, 1908. ч. 20. „Вік“, т. 1. М. Павлик. Спис творів І. Франка і т. д, Львів, 1898. О. Огоновський. Исторія литературы, т. III. І. Франко. Передмова до збірника „В поті чола“. М. Сумцов. Современная малор. Зтнографія. С. Єфремов. „Пѣвецъ борьбы и контрастовъ»“. („Кіевская Старина“, 1902). М. Драгоманов Передмова до „В поті чола“, 1890. Маковей. Ювилей 25-літньої літерат. діяльности І. Франка („Літ. Науковий Вістник“, 1898). А. Кримський. Іван Франко (Львів 1900). В. Щурат. Др. І. Франко („Зоря“, 1896). А. Крушельницький. Іван Франко. Коломия. С. Єфремов. Історія укр. письменства, стор. 379—383. „Українська Муза“, стор. 411—415. |
|
КАМЕНЯРІ. Я бачив дивний сон. Немов передо мною |
