Іван Франко родився 1856. р. в Начуєвичах, дрогобицького повіту, в селянській сім’ї (батько був ковалем). До початкової школи ходив зразу в Ясениці Сільній, а пізніше в Дрогобичі. Там скінчив гімназію. Вже як гімназійний ученик звертав на себе увагу великими дарованиями і не меншою пильностю.
1875. р. поступив на університет у Львові. Там зразу попав у москвофільські круги, але під впливом листів Драгоманова став щирим українським народовцем і почав писати гарною народньою мовою. За зносини з Драгомановим арештовано Франка і по 8 місяцях слідчої вязниці засуджено на 6 тижнів арешту. За якийсь час його знов арештують і держать три місяці в тюрмі. По виході з тюрми тяжко бідував і мало не вмер з голоду. Залякане громадянство цуралося його. Та це не вбило його морально.
Він разом з Павликом редагує часописі, видає „Дрібну бібліотеку“, пише оригінальні вірші; оповідання, повісти, наукові праці. Для заробітку працює також у польських видавництвах, але через працю про „Валєнродизм“ попадає в конфлікт з Поляками, як через передмову до перекладу своїх „Галицьких образків“ попав у конфлікт із своїми земляками.
Серед злиденного життя скінчив університет, оженився на закордонній Україні, здав докторат у Відні і готовився на катедру української мови й літератури на львівському університеті. Та хоч вступна лекція на тему „Наймичка“ Тараса Шевченка, випала блискучо, тодішний намісник Галичини граф Бадені не допустив Франка до катедри з мотивів політичних.
«Струни», II