Сторінка:Струни. Антольоґія української поезії. Т. 2.djvu/112

Ця сторінка вичитана
ТАМ, ДЕ НЕБО ГОЛУБІЄ…
 

Там, де небо голубіє,
Де в степу могила мріє,
Там, де сонечко сія —
 Рідна сторона моя!

Там, де луг лежить безкраїй,
Пишно квітками убраний,
Де сріблиться течія —
 Рідна сторона моя!

Там, де річка під горою
Гай освіжує водою,
Підмива старе дубя —
 Рідна сторона моя!

Там, де місячної ночі
Хор русалок опівночі
Тягне в танок рибаря —
 Рідна сторона моя!

Де вишневенький садочок
Хилить віти у ставочок,
Гне од ягідок гілля —
 Рідна сторона моя!

Там, де дівчина Катруся
Так виспівує „Петруся“,
Що чарує й соловя —
 Рідна сторона моя!

Де й в убогій тебе хаті
Вміють радо привітати,
Й чужа хата, мов своя —
Рідна сторона моя!