Сторінка:Струни. Антольоґія української поезії. Т. 1.djvu/94

Ця сторінка вичитана
— 84 —
Іван Котляревський.


Іван Котляревський.

Родився 29. серпня 1769. року в Полтаві. Батько, Петро, був урядовцем у тамошньому маґістраті. Учився Іван Петрович у духовній семінарії. Ще тоді звали його «рифмачем», бо складав вірші. Скінчивши семінарійну науку (1789. р.) став домашнім учителем у панів. Тут пізнав життя, звичаї і пісні українського народу.

Року 1796. покинув учительовання і поступив на службу; зразу в Новоросійській канцелярії, а потім у війську в Сіверськім карабінерськім полку.

Року 1806 і 1807 був у поході в Молдавію та за Дунаєм, де визначився як хоробрий вояка. В рік пізніше кидає військову службу, два роки бідує, а від 1810 стає надзирателем у школі для дітий збіднілих панів у Полтаві.

Року 1812 склав козацький полк для війни з Наполеоном.

Року 1817 дано йому чин майора, 1822 іменовано членом Петербурзського товариства «любителей россійской словесности», а 1827 настановлено Котляревського «попечителем богоугодного заведенія» в Полтаві.

Поза тою урядовою працею він пильно трудиться на культурному полі: піклується коло заснування театру в Полтаві, друкує свої твори в «Українському Вістнику» та других журналах, збірає етноґрафічні матеріяли, помагає в працях українського історика Бантиш-Каменського, стає членом полтавської масонської льожі і членом біблійного товариства.

Його люблять і поважають за роботячість, образованість, за гарну, ясну, чоловіколюбну вдачу.

Року 1829 починає Котляревський нездужати, 1835 йде у відставку і тихо доживає віку у своїй власній хаті (змальованій Шевченком) у Полтаві, Іван Котляревський.