Сторінка:Струни. Антольоґія української поезії. Т. 1.djvu/83

— 73 —

Ой вирву я з рожі цвітку,
 Тай пущу на воду:
«Плини, плини з рожі цвітко,
 Аж до мого роду.»

Плили, плила з рожі цвітка
 Тай стала крутитись;
Вийшла мати воду брати
 Тай стала журитись.

«Ой десь моя ти, донечко,
 В недузі лежала:
Ой що твоя з рожі цвітка
 На воді зівяла.»

— «Не лежала моя цвітка
 Ні дня ні години:
Попалася в лихі руки,
 Невірній дружині.»

Соловію маленький.

Соловію маленький,
В тебе голос тоненький;
Защебечи ти мені,
Бо я в чужій стороні.

 Бо я в чужій стороні
 Нема роду при мені;
 Ані роду, родини,
 Ні вірної дружини.

Ані неньки, ні вітця,
Та нікому журиться;
Ані брата, ні сестри,
Та нікому провести

 Мене бідну сироту
 У чужую сторону;
 Ой знімуся, полину.
 Чи не знайду талану.

Усю гору ізійщла,
А талану не найшла,