А скажи, коню, що я оженився,
Та поняв собі паняночку,
В чистім полі земляночку —
Що куди вітер не віє,
Ні сонечко не гріє?...
Без віконець і без дворець —
Там спить козак молодець...
(О. Барвіньский, Op. cit.)
Ой, пущу я кониченька в саду,
А сам піду к отцю на пораду;
Отець мій по садочку ходить,
За поводи кониченька водить:
«Ой на, синку, коника, не гайся,
Щоб від того війська не зостався:
Військо йде, хоруговки мають.
Попереду музиченьки грають».
Ой, пущу я кониченька в саду,
А сам піду к ненці на пораду;
Ненька моя по садочку ходить,
На рученьках сорочечку носить:
«Ой на, синку, сорочку, не гайся,
Щоб від того війська не зостався:
Військо йде, хоруговки мають,
Попереду музиченьки грають».
Ой, пущу я кониченька в саду,
А сам піду к милій на пораду:
Мила моя по садочку ходить,
За рученьку дитиночку водить:
«Ой на, милий, дитину, загайся,
Щоб від того війська та зостався:
Військо йде, хоруговки мають,
Попереду музиченьки грають».
«Струни.»
5