Максим, козак Залізняк, козак з Запорожа,
Процвітає на Вкраїні, як в городі рожа.
Розпустив він військо в славнім місті Жаботині —
Гей розлилась козацькая слава по всій Україні!
. . . . . . . . . . . . . . . . . . .
І говорить Максим козак, сидючи в неволі:
«Не будуть мать вражі Ляхи на Вкраїні волі!
Течуть річки з всього світу до Чорного моря —
Минулася на Вкраїні жидівськая воля!»
Чи не той то хміль, що високо вється?
Чи не той то козак Нечай, що з Ляшками бється?
Чи не той то хміль, хміль, а що в пиві грає?
Чи не той то козак Нечай, що Ляшків рубає?
Чи не той то хміль, хміль, що у пиві висне?
Чи не той то козак Нечай, що Ляшеньків тисне?
(Куліш «Записки о южной Руси» — І.)
Ой зза гори, зза Лимана
Вітер повіває,
Кругом Січі запорожські
Москаль облягає.
Облягав Москаль Січі,
Ляґерами стали,
Вониж свого генерала
Три дні дожидали.
Шатнулися по курінях
Запасу шукати,
А московська вся старшина
Церкви оббірати.
Та беруть срібло, беруть злото,
