Чи будеш за нас одностайне стояти,
Будем тобі голдувати;
Колиж ти не будеш за нас одностайне стояти,
Будем иншому пану кровю вже голдувати».
ОттодІ то Василь Молдавський,
Господар волоський,
Пару коней у колясу закладав,
До города Хотині одїзджав,
У Хвилецького копитана станцією стояв;
Тогдіж то од своїх рук листи писав,
До Івана Потоцького, кроля польського посилав:
«Ей, Іване Потоцький,
Кролю польський!
Тиж бо то на славній Україні пєш-гуляєш,
А об моїй ти пригоді нічого не знаєш.
Щож то в вас гетьман Хмельницький, Русин,
Всю мою землю волоську обрушив,
Все моє поле конем ізорав,
Усім моїм Волохам, як галкам,
З пліч голови познімав.
Де були в полі стежки-дорожки,
Волоськими головками повимощував;
Де були в полі глибокії долини,
Волоською кровю повиповнював».
Оттогді то Івану Потоцький,
Кролю польський,
Листи читає,
Назад одсилає,
А в листах прописує:
«Ей, Василю Молдавський,
Господарю Волоський!
Колиж ти хотів на своїй Україні проживати,
Було тобі Хмельницького у вічнії часи не займати,
Бо дався мені гетьман Хмельницький гаразд добре знати:
У первій війні
«Струни».
4
