Щоб я своє добро турецьке на шляху покидав,
Тебе, труп, на коня брав?
Одначе ми семи не втечемо,
Ні тебе не ввеземо.
Будуть Кримці та Нагайці, безбожні бусурмани,
Тебе, пішого піхотинця на спочинках минати,
А нас будуть кіньми доганяти
І назад у Туреччину завертати».
То брат піший-піхотинець за кінними, біжить підбігає,
Чорний пожар під білі ноги підгортає,
Словами промовляє:
«Браттє любе, браттє миле!
Хоч один-же ви милосердіє майте,
Назад коней завертайте,
З піхов шаблі виймайте,
Мені, брату меншому, пішому-піхотинцю, з пліч голову здіймайте,
У чистому полі поховайте,
Звіру птиці на поталу не подайте!».
То брат старший згорда словами промовляє:
«Чи подобенство, брате, тебе рубати?
Одначе шабля не візьме,
Рука не зведеться,
Серце не осмілиться.
Тебе рубати!
А як ти жив-здоров будеш,
Сам у землі християнські увійдеш».
То брат найменший, піший піхотинець за кінними біжить-підбігає,
Словами промовляє:
«Браттє миле, братте любе!
Хоч один же ви милосердіє майте,
Будете до тернів, до байраків прибігати,
Так у боки забігайте,
Віти тернові рубайте,
По шляху покидайте.
