Ой як стрілив, царя вцілив,
А царицю в потилицю,
Його доньку в головоньку.
«От тож тобі, царю,
За Байдину кару!
Було тобі знати.
Як Байду карати;
Було Байді голову ізняти
Його тіло поховати,
Вороним конем їздити
Хлопця собі зголубити».
(Ол. Барвінський: Виїмки з укр. р. устної слов. нар.).
Ой Морозе, да Морозенку,
Ой ти славний козача!
Ой за тобою, да Морозенку,
Уся Україна плаче.
Не так тая та й Україна,
А як теє горде військо.
Ой заплакала да Морозиха,
Ідучи в ранці на місто.
«Не плач, не плач, да Морозихо,
Об сиру землю не бийся;
Ой ходім з нами, з нами, козаками,
Да меду — вина напийся!»
«Чомусь мені, да миле браттє,
Да і мед-вино не пється.
Ох і десь же мій син Морозенко
Да із Турчином бється».
(Куліш: «3аписки о Южной Руси», ІІ).
Аж зза гори високої
Горде військо виступає,
А поперед Морозенко,
Сивим конем виграває,
