Сторінка:Струни. Антольоґія української поезії. Т. 1.djvu/37

— 27 —

 «Ой чурож мій молодесенький!
 Та чи будеш мені вірнесенький?»

Цар Турецький к нему присилає,
Байду к собі підмовляє:

 «Ой ти, Байдо, та славнесенький!
 Будь мені лицар та вірнесенький,
 Возьми в мене царівночку,
 Будеш паном на всю Вкраїночку!»

— Твоя, царю віра проклятая,
 Твоя царівночка поганая. —
Ой крикнув цар на свої гайдуки:
«Возьміть Байду добре в руки,
На гак ребром зачепіте!»

Ой висить Байда, та й не день, не два,
Не одну нічку, та й не годиночку,
Ой висить Байда, та й гадає,
Та на свого чуру споглядає,
Та на свого чуру молодого,
Та на свого коня вороного.

 «Ой чурож мій молодесенький!
 Подай мені лучок та тугесенький,
 Подай мені тугий лучок,
 І стрілочок цілий пучок!
 Ой бачу я три голубочки,
 Хучу я убити для його дочки.
 Де я мірю, там я вцілю.
 Де я важу, там я вражу.»

---

Року 1564. вибрався у похід на Волощину, щоб стати господарем. Похід не вдався. Схоплений волоським боярином Томзою і відосланий султанові в гостинець, погиб в Царгороді на гаку.
В історії козаччини займає чільне місце.
Завдяки його ініціятиві козаки твердою ногою стали на Дніпровому низу, звідки опановують і сусідні степи. Входячи в безпосередні зносини з Москвою, Турками та Волощиною робить козаччину окремим фактором політичним, кладе основи під Січ Запорожську.
Ол. Барвінський (Виїмки і т. д. ст. 128) догадується, що була ранійш пісня про якогось Байду, котру пристосовано пізніще до Дмитра Вишневецького.