Ця сторінка вичитана
— 232 —
Збуди, чаруй минувшість ту:
Хай ще хоч раз заплачу,
Бо сліз нема з того часу,
Як доленьки не бачу.
Чаруй, старий! Як потечуть
Дві сльози по личеньку,
То легше стане у душі
І легше на серденьку!
Заграй ти, цигане старий,
Такої, як гадаю:
І грошей дам, вина теж дам,
Всього, що тільки маю.
Над Прутом.
Над Прутом у лузі хатина стоїть,
Живе там дівчина хороша, як цвіт:
В їй очі-зірниці, що світять в ночі; —
Побачиш їх, хлопче — вмірай і мовчи!
Над Прутом у лузі не місяць зійшов,
То хлопець до кралі-дівчини прийшов;
Солодка розмова із уст їх плине, —
Тихенько дрімучий Прут далі тече.
Над Прутом у лузі барвінок вже рвуть,
До шлюбу зелені віночки плетуть!
в хатині заграли і скрипка, і бас,
А гості співають: «Веселість у нас!»
