Сторінка:Струни. Антольоґія української поезії. Т. 1.djvu/231

— 221 —

Василь Мова (Лиманський).

Родився 1842 р. на Чорноморі. Вчився в Катеринодарській військовій ґімназії і в Харківському університеті. Скінчивши його учителював в Катеринодарі, а потім був суддею. Помер 1891 р.

Твори свої друкував у ріжних часописях, від «Основи» (1861 р.) починаючи.

По його смерти друкувала їх Львівська «Зоря» та «Літ. Наук. Вістник».

Лишив також багато оповідань, споминів, записок і знадобів до українського словника.

Збірного видання й доси нема. А шкода, бо Мова був письменником з доволі широким національним світоглядом.

Народник, демократ, критично ставився до нашої минувшини, оден з перших у поезії ступав на реалістичний шлях.

Література: Большая Энцикл. вид. «Просвѣщеніе», т. 13. «Вік», т. І. «Зоря», 1891, (XIV і XX). «Українська Муза», сторона 304 — 312. Єфремов — «Іст. укр. письменства», 298. ст.

---

* *
*

Вмер козак, юнак бездольний
 Кинув білий світ,
Та зоставив братам вільним
 Щирий заповіт:

Коли схочуть вас на муки
 Вислать на чужину,
Не давайтесь живцем в руки,
 Бийтесь до загину!

Бо стократно краще вмерти
 З руки махамета,
А ніж ждати в тузі смерти
 В північних заметах.

Смерть за волі оборону
 Буде вчинком мести, —
Вість про неї піде в люди
 Й викличе протести.