Ой лишенько, бабусенько
Серденько болить!
Навчіть мене, голубонько,
Що його робить?
Куди гляну, серце вяне:
Красний божий світ,
Бринять всюди, паняночки,
Як королів цвіт.
Піймав би я любесеньку, —
Принади нема,
Нема гроший-побрязкачів
І вдачі кат-ма.
Поворожіть, бабусенько,
Дайте грошенят,
Куплю собі поле й хату,
Коний соколят.
Приберуся в оксамити
На диво панам,
Стукну-брязну підківками,
Словами додам.
Буде в мене принадонька,
Пташки налетять,
Клюватимуть принадоньку,
Мене звеселять.
А то лишко, бабусенько!
Принади нема,
Нема гроший-побрязкачів
І вдачі кат-ма!
Чи згадуєш, дівчинонько моя,
Як згадаю без тебе я
Той вечір тихий над водою,
Як сумували ми з тобою,
Що Бог нам доленьки не дав?...
В садочку соловей співав,
За гай спускалось сонце ясне,
«Струни».
14
