з його до смерти, хоч брав живу участь у національній політично-культурній роботі. Умер в Чернівцях 1888 р.
Федькович це безперечно великий, ориґінальний, сильний поетичний талант. Особливо тоді, коли він пише з власної понуки, тримаючися гуцульського тону та гірського кольоріту, з під його пера виходять архитвори, такі як «Довбуш», «Сонні мари», думки. Такуж вартість мають його оповідання. Колиж поет попадає під вплив Шевченка, або чужих авторів, його вітхнення слабне, а то й цілком зникає. Безперечно мав також Ф. значний драматичний хист, але брак доброго театру, брак критики й невиробленість нашої сценічної техніки спиняли його творчий розгін.
В українській літературі займає одно з передових місць, не як поет ідеольоґ, а як мистець слова й поетичного погляду на світ і на людське життя, з окрема на життя Гуцульщини, котру він оспівав, як ніхто другий.
Література: 1) «Повісті Йосипа Федьковича» з переднім словом про галицьк-руськ. пісьм. Мих. Драгоманова (Київ, 1876 р.); 2) Р. Заклинський — Спомини про Федьковича (Літ.-Наук. Вістн., 1901, І і II); 3) «Поезії Осипа Юрія Федьковича» (Передмова Івана Франка, Львів, 1902); 4) Энцикл. слов. Брокг. и Ефр. т. 35); 5) Больш. энцикл., тов. «Просвѣщеніе», т. 19; 6) «Вік», т. І, 1902; 7) Огоновський — Іст. літ. Крім того про Федьковича див.: Барвінський — Огляд життя і творів Юрія Федьковича («Ватра»). Писання О. Ю. Федьковича. Перше повне і критичне видання, чотири томи, 1901 — 1902. Колесса О. — Юрій Косован. Федькович «Зоря», 1893. Барвінський О. — Огляд життя і творів О. Федьковича «Ватра», Стрий, 1887. Заклинський Роман. — За слідами Федьковича, Л. Н. В., 1905, IX і XV. Заклинський Р. — Спомини про Федьковича «Л. Н. Вістник, 1901. І — II.
|
Сидить леґінь, сидить зажурившись, |
«Струни».
13
