Родився 1824 р. в Ахтирці, Харківської ґуб. Учився в Харкові. Скінчивши університет, 1848 р. поступив на державну службу, на якій прослужив 6 літ. Потім перейшов в Харківську городську думу. Тут оставав до р. 1880. Помер 1898 р. в Харкові.
Писати став ще в ґімназії. Перші вірші надрукував в «Молодику» Бецького 1843 р. Зражений злобною критикою Бєлінського замовк на якийсь час. Виступив знов у Кулішевій «Хаті».
В 1883 р. видав у Харкові збірник «Ворскло», в якому поміщено 65 ще недрукованих віршів. В 1898 вийшов другий збірник, «Слобожанщина».
В перших віршах почуваються романтичні тони, в пізнійших слідний реалізм, скрізь щире чуття, дуже гарна мова, легкий, рівний, несилуваний вірш. Куліш каже про його в своїй «Хаті». Щоголів «має у своєму голосі щось праведно своє, якусь власну повагу і красу, котрої ні в пісні народній не покажеш, ні в Шевченкових віршах не доглядишся, не чуже бо добро він собі присвоїв, а своїм власним даром нас чарує». А Єфремів так характеризує Щоголіва. «Не був з його завзятий борець, ні натхненний пророк, ні навіть сатирик, що гострим словом картає вади людські. Це просто спокійний обсерватор, що приглядається до життя й записує свої спостереження, з погляду спокійно, навіть холодно, але все-таки у читача иноді мороз піде по-за спиною од тих ніби спокійних малюнків».
Про Щоголіва писали: Петров у «Очерках укр. лит. XIX ст.». Огоновський в Іст. літ. і Єфремів в «Іст. укр. письм.» Крім цього — «Кіев. Стар.» 1894 (Ворскло) і «Літ. Наук. Вістник 1898». Вибір віршів поданий у «Віку» т. І. і в «Укр. Музі».
Автобіографічна замітка в «Кіевск. Ст.» 1904. X.
