Вітрець передзімний, вохкий, холодненький
В діброві засохшим листом шелестить.
З торбинкою старець йде сивий, старенький;
Лист жовтий, червоний шумить, хрупотить.
«Колись то (він шепче), за батька і неньки,
Возили в цю пору, складали стіжки...
Була тоді хата, садки зелененькі
Сінце і скотинка, город і бджілки.
Умерли: пропала худоба, хатина,
І по миру старцем пустили мене!
Схиляю головку, як тая билина,
Усяк, як чужого, од себе жене.
Тиняюсь по селах, ночую край тину,
Чужії і села, і хати, і тин!
Хіба може вітер в лихую годину
В степу поховає: не бовкне і дзвін!...
В село причвалаю в неділеньку вранці, —
Одну мені радість ще Господь зберіг:
Дім Божий — дім рідний для Божого старця!
Задзвонять до церкви, то я й на поріг!...
Вітрець передзімний, вохкий, холодненький
В діброві пожовклим листом шелестів...
Дзвонили до церкви; йшов старець швиденько;
Втомився, схилився, й навіки замлів.
