За те й повісили Його,
Неначе злодія...
Не знаю,
Для чого, справді, ми читаєм
Святую заповідь Його!
Чесную кров Його пємо,
Мов у шинкарки меду чарку.
О, суєслови!
На Жидах?...
Не на Жидах, — не на лукавих.
На дітях наших препоганих
Святая кров Його!...
Кати!
Собаки без очей, скажені, —
Ви і не бачите! Земні
Бєте поклони, за хрести
Ховаєтесь од сатана,
І просите з-тиха
Супостатам христіянам
То чуми, то лиха,
То всякого безголовя —
А все по закону...
А, бодай вас!
Та цур же вам,
Новим фараонам
І кесарям людоїдам!
. . . . . . . . . . . . .
Перелечу во время оно,
Як той мерзений Рим з Пероном
В паскудних орґіях конав,
А новий день із тьми-недолі
На Колізей і Кипітолій
Уже світив, уже сіяв.
Уже огненнії язики
Із краю в край, по всій земли
Святеє слово пронесли, —
І никли гордії владики
