Сторінка:Струни. Антольоґія української поезії. Т. 1.djvu/15

— 5 —

По болоті опанчами,
По грязюці кожухами,
Всяким крамом половецьким,
Половецькими міха́ми.
А червоний стяг і чілку.
Срібний спис і білу фану
Хороброму Ігореви
Святославичеви дано.
Гей дрімає військо в полі.
Гей дрімає вже на добре!
Да̀леко воно загналось —
Ольгове гніздо хоробре.
Не вродилось для обиди.
Ні для кречета в пустини,
Ні для тебе, чорний круче.
Препоганий Половчине!
Ґза біжить вже сірим вовком
На великий Дон без впину,
А Кончак йому слід править
В половецькую країну.

(Переклад Василя Щурата).

 

ПОГРОМ.

 

Сперед світа до вечора,
А з вечера до досвіта
Летять стріли каленії,
Брязчать шаблі о шеломи,
Тріщать списи гартовані
В степу, в незнаємому полі,
Серед землі половецької.

 Земля чорна копитами
 Поорана, поритая.
 Кістьми земля засіяна,
 А кровію политая.

І журба-туга на тім полі
Зійшла для руської землі.