Сторінка:Струни. Антольоґія української поезії. Т. 1.djvu/136

Ця сторінка вичитана
— 126 —
Тарас Шевченко.


Тарас Шевченко.

Найбільший український поет, родився 25 лютого ст. ст. в Моринцях, Звенигородського повіту, Київської Губернії. Як Тарасові було 1½ року батьки його, кріпаки дідича Енґельгардта, перенеслися до Кирилівки, де будучий великий поет пережив свій діточий вік. Тут він і до школи став ходити. На десятому році померла його добра мати, — в хату прийшла мачуха зі своїми дітьми; почалось пекло. В два роки по смерти матери вмер і батько Тараса. Він пішов у світ шукати людий, шоб добру навчили. Мав велику охоту до малярства, та не легко було знайти доброго вчителя. Врешті попав на одного та цей зажадав дозволу від дідича. Тарас пішов прохати дозволу на науку, а тоді його взяли на службу до двора, зразу на кухту, а там на покоєвого козачка. Як козачок він їздив із своїм паном до Вильни й Варшави, учився малювати, а перед вибухом польського повстання переїхав з двором Енґельгардта в Петербург. Тут віддав його Енґельгардт на науку живописі до маляря Ширяєва.

Шевченко красив паркани та малював покої. Перебігаючи царський сад, спинявся і рисував статуї. За такою роботою стрів його раз земляк, маляр Сошенко. Цей познайомив Тараса з Гребінкою, Григоровичем, Жуковским і Брюловим. Брюлов намалював портрет Жуковского, портрет розіграли на льотерії і дня 22 цвітня 1838 купили Тарасові волю. Тепер він став ходити до академії мистецтва, бував в освічених товариствах, ходив до театрів і на концерти. Пильним читаннєм книжок і слуханнєм викладів здобув собі доволі широку освіту. Року 1840 видав першу збірку своїх віршованих творів «Кобзарь» (накладом Мартоса), а в рік пізнійше «Гайдамаки». Обі книжечки зробили на земляках велике вражіння. Такого гарного і сильного слова вони доси не чули. Волосся дубом піднімалося, коли читали про горе й недолю України. Оживали минулі часи, будилися приспані національні почування, воскресала Україна...

Шевченко ставав співаком народнім, проповідником братерства і волі.