Цю сторінку схвалено
— 121 —
Журбо, тяжка розлучнице,
Чом не пропадаєш?
Долеж моя, зоре моя!
Колиж засвітаєш?
Гей, річенько бистренькая,
Гей, стань, подивися,
Як я плачу, як горюю
Зо мнов пожурися!
ДУМКА.
Нісся місяць ясним небом,
Там де зоря ясна;
Летів хлопець чистим полем,
Де дівчина красна.
Часом місяць ізійшовся
З тьмавою хмарою;
Нераз хлопець поборовся
З журбою гидкою.
«Журна гадко, печалива!
Чого ти мя гониш?
Що ми життя згірчиваеш,
В серце тугу рониш?
Уступися, лиха нене
З вітром в ліси, гори;
Най по тобі й чутка згине,
Як сліди на морі.
Най радощі мому серцю,
Най надія грає,
Най ми доля веселенька
Пташкою співає!»
