Син Симена, священика, родився 1811 р. в Підлисю, Золочівського повіту, в Галичині. До гімназії ходив у Бережанах, а відтак кінчив теольогічні студії на університеті у Львові.
Прочитавши твори Дубровского, Шафарика, Караджіча й Копітара, а також збірник українських пісень Максимовича та Вацлава з Олеська, зірвав із святоюрщиною, з тою літературною тарабанщиною, якою тоді писали Галичане і повернувся до народньої мови і пісні. Ентузіяст і патріот поривав других з собою. Особливо близькими були до його Вагилевич і Головацький. Їх згірдливо звали «руською трійцею». Ця трійця, не зважаючи на репресії державного уряду й греко-кт. консисторії, стала промощувати шлях національній демократичній ідеї, а разом із тим і народній мові на Галицкій Україні. З проповідниці у перве залунало народнє слово, у відписях стали ходити вірші, подібні до народніх співанок. Та не так легко було добратися до друку. Цензура заборонювала перші збірки молодих Українців-самостійників. Після усяких перепон повелось Шашкевичеві видати 1837 р. в Будапешті першу книжку живою народною мовою «Русалка Дністровая».
Тільки 100 примірників цього збірника віршів, оповідань і розвідок дісталось до Галичини, але й тих 100 книжочок вистарчило, щоб дати почин новому літературнолу й політичному напрямкові. «Русалка Дністрова» мала для Галичини таке значіння, як колись «Енеїда» для Наддніпрянської Україні, — «Прогнала мраки тьмаві»...
Переслідування поліцийні та консисторські, лихий прихід і родинні турботи загнали Маркіяна передчасно в могилу. Умер 1843 р. В пядесятьлітний ювілей смерти поета перенесено його тлінні останки до Львова й поставлено гарний памятник на його гробі, а на горі, котру він так любив за життя, в його рідному селі висипано високій курган.
