Українець тілько той, хто лівіший есдеків, без огляду на расу і мову; у инших тілько греко-католик має право бути членом нації і т. и. Про історичний елємент в тих ідеолоґіях нема що й говорити. Національні ідеолоґії, про які тут мова, не то не історичні, вони всі просто антиісторичні.
Зібравши все вище сказане в одно, приходимо до висновку, що це licentia poëtica, коли хто говорить про якусь одну, національну ідею, спільну всім Українцям; такої нема досі, а це що під імям таких ідей (так! неодної, а цілої низки ідей) кружляє у нас і виставляється на показ чи продаж між чужинцями, не має найосновніших вимог стати такою всіх обнімаючою національною ідеєю; це тілько фраґменти ріжних політичних, соціяльних, гурткових, а часто лише особистих проґрам та аґітаційного баґажу.
12. X. 1921.
