держави національно мішані не можуть істнувати, одинокий позірний виїмок творять ніби дрібні держави, як Швайцарія чи Бельґія, де спільні економічні інтереси й вікове політичне співжиття загоїли національну ворожнечу. Та не цілком, вона тліє під попелом конвенціональних фраз і навязаної привички й підчас світової війни вона вибухла ярким полумям у Бельґії між Фламами й Валонами. В Швайцарії до вибуху не прийшло, та ворожнеча між тамошніми Німцями та Французами й Італійцями виступила дуже виразно. До речі сказать, Бельґія є ще занадто молодим державним твором (90 років!), щоби могла служити приміром чи доказом при таких міркуваннях, як наші теперішні.
Всі більші мозайкові держави мають натомість виразний наклін до слабости й занепаду. Не сягаючи далеко, докажемо правдивість цеї тези на трьох мозайкових державах, що панували до останніх часів на українській території: на Польщі, Австро-Угорщині й Росії.
Польща була первісно (X–XIV. вік) національною державою, котра зорґанізувала політично споріднені між собою славянські племена над Вислою й Одрою і поборювала по силам німецьку експанзію на Схід. Коло половини XIV-го століття
