сти. Не маючи ґеоґрафічного знання й працюючи на цій неораній ниві після власних точок погляду, орють її незугарно, ще незугарніще скородять, а сіють… бурян. Народи, нації, ці найкращі природні продукти природньої еволюції, продукти поступової діференціяції породи Homo, являються наслідком роботи цих непокликаних спеціялістів, як штучні ефемерні продукти антропоцентричної, від природи й дійсного життя відірвані спекуляції.
Супроти такого стану річей не повинні ми дивуватися, коли дотепер націю розуміли в широких колах суспільности тільки державно, коли Німці Німеччини були вважані „нацією“, Німці Австрії „національністю“, коли в XIX. віці взагалі могло повстати й буйно розвитись так багато інтернаціональних — в дійсности антінаціональних теорій і напрямків. В імя їх всюди ставляно державну чи клясову звязь вище національної поспільности, окричано всюди націоналізм, як дрібничковий і назадницький, як перестарілу точку погляду, як пережитий загальник.
Головно в середній Европі розпаношилася ця більше чи менша свідома неґація національного принціпу. Німецька держава була перед останньою війною тільки на загал беручи національною державою, бо
