маном, що допоміг українському народові пережити всі великі катастрофи його історії. Бо ця родючість давала в страшних злиднях бодай спромогу легкого виживлення. Коли український народ мимо так багатьох і так страшних історичних катастроф займає що до численної сили між славянськими народами друге місце, то це треба приписати не в останню чергу родючости його рідної землі.
З другого боку треба признати, що велика родючість української цілини мала також свої некорисні політично-ґеоґрафічні наслідки. Родючість цілини наставила Українців майже виключно на хліборобство. З цього вийшла й виходить звичайна для хліборобських народів малопростірність й отяжіла сутужність політичної думки. Легке добування життєвих потрібностей з родючої землі спричинила самовдоволення й недопускала до витворення загребучого й забірного духа, який є так важною, ба найважніщою прикметою усіх державно творчих народів. З другого боку великі природні багацтва України все принаджували чужих завойовників, котрих рідні краї були природно вбогі й неначе накликували до експанзії на багату Україну. Аж до найновіщих часів — світової війни й „конґресового періоду“ бачимо цю політично-ґеоґрафічну ролю природних ба-
