військової ґеоґрафії. Всі инші границі суцільної української території це лінії, тільки місцями зазначені то плоскими вододілами, то легко проходимими річками серед широких рівнин Східної Европи.
Граничні лінії, які потягнулись протягом минулого тисячліття по території України історичним життям, являються ще куди менше вартними, як найгірші серед її нинішніх етноґрафічних границь. При розгляданню цих історичних границь треба собі уявити, що в часах низшого ступіня цівілізації могли сповняти охоронну функцію деякі такі границі, які при нинішньому розвиткові лучбової й воєнної техніки ніяк не можуть цього доказати. В давніх часах оцінювано границі, як звісно, головно з огляду на їх здібність давати захист землі. Захистом уважались гори, ліси, болота, степи, взагалі широкі смуги безлюдної землі. Гори творили межу давньої України супроти Угорщини, великі ліси супроти Польщі й Московщини, великі болота супроти Білоруси й Литви. На Півдні творило границю Чорне море, та тільки на короткий час. Дуже швидко відперли кочівники українську державу від моря. Тепер повинні були стени давати граничну охорону Україні. Степи одначе уявляють собою тільки тоді певну вартість як границя для хліборобського
