ся инакше. Політичні границі мали на Україні завсіди непостійний і неготовий характер. І його вони досі задержали. Україна немає ані на своїх межах, ані у свойому нутрі ні приблизно такої скількости ліній, котрі надавалисяб на політичні границі, як Середня чи Західна Европа. На широких ровенях України проходило протягом її історії декілька довільно протягнених ліній, яко „політичні границі“. Ось і вся! Навіть довоєнні кордони Австрії и Росії, що ділили Україну поверх сотню років, хоч уявляли собою „наукові границі“, були цілком довільно потягнені й не мали ніяких орґанічних основ.
Розглянемо в першу чергу етноґрафічні межі суцільної української території. Вже перший погляд на них доказує, що вони в нинішніх своїх обрисах, це продукт неготовости українського народнього орґанізму. Український народ ще не цілком вріс у свої границі, процес зростення землі з народом не зміг ще обхопити цілого простору України. Виразні признаки старих, упостійнених границь мають етноґрафічні межі України тільки на Закарпатті, в Галичині, на Буковині, Холмщині і на Підляшшу. Ці частини українських меж — це продукт довгих історичних взаємин. Вони є від довгих часів упостійнені. Тільки при польській границі наступило за 500 ро-
