пуста полоса, яка розділювала турецько-татарські займанщини від польсько-литовських і московських „окраїн“, стала колискою й осідком українського козацтва.
Найти політично-ґеоґрафічну аналоґію до українського козацтва дуже трудно, хоч його повстання й розвиток можна пояснити тільки антропоґеоґрафічним способом)[1].
Подібні формації серед пограничної людности можна найти в багатьох країнах землі, на багатьох ступнях культурного розвитку народів. Однак ніяка з цих формацій, подибуваних у ріжних часах і місцях землі, не може рівнятись що до політичного значіння з українським козацтвом. Далеку аналоґію зустрічаємо в колоніяльній історії Північної Америки. Лісові й стенові пустирі, що відділювали тутешні молоді европейські колонії від ворожих індійських племен, витворили окремі гурти й формації пограничної людности („Coureurs des bois“, „Backwoodsmen“, „Pioneers“), які відгравали в Північноамериканських колоніях приблизно таку саму ролю, як козаки на Україні, творили передню сторожу поступу культури в гра-
- ↑ Пор. Грушевського, o. c., т. VII., 66 дд., де зібрана вся література і зроблені дуже влучні висновки.
