чині татарське ханство, попали українські землі в цікаве політично-ґеоґрафічне положення: Татари перемінили цілу південну й східну Україну в граничну пустиню[1]. Крізь цю пустиню переходять, коли тільки їм захочеться, військово зорґанізовані ватаги татарських грабіжників. Турецькі й инші торгаші невільниками постачають цим ватагам коней і оружжя й орґанізують ці ватаги по чорноморських пристанях. Коли такий грабіжний чамбул щасливо верне на побережжя, відкуповують торгаші від нього всю добичу й розсилають українських невільників по всіх торгових центрах могамеданського Орієнту.
В XVI і XVII-ому столітті панували отже на Україні такі самі політично-ґеоґрафічні відносини, як у XIX. віці на східному побережжю Африки, аж до хвилі, коли европейські держави положили цій скандальній господарці кінець (договір Сер Бертл Фріра 1873). Треба тільки на місце купців і капіталістів з Кафи, Козлова, Акерману, поставити купців із Занзібару, Момбаси чи Хартуму, на місце татарських мурзів і уланів, арабських торгашів невільниками в роді Тіппу Гіба чи Бушірі, на місце татарських чамбулів, узброєні
- ↑ Пор. Грушевський, o. c., т. VII., стор. 4 дд., 12 дд. й цікаві реляції Претвича!
