обійти, бо траєкт не був би легкий ні надійний.
Маючи це на увазі булиб потрібні зміни траси, зглядно кілька рівнобіжних ліній залізничих, котрі могли би разом перейняти почтову й пасажирську лучбу поміж Европою та Індією. Ось приміри таких ліній:
1) Остенд–Брюсель–Франкфурт–Прага–Краків–Перемишль–Львів–Катеринослав–Ростів–Баку–Решт–долина Сефідруду–Тегеран–Герат і звідси, або через Кабуль до Пішауер (трудна верховинська залізниця), або через Сеїстан до Кветта.
2) Бульон–Париж–Ліон–Мон Сені–Торіно–Міляно–Терст–Београд–Букарешт–Одеса–Херсон–Керч–Новоросійськ–Батум–Джульфа–Тебріс–Гамадан–Ісфаган–Йезд–Керман–Белючістанські залізниці. Важне булоб також відгалуження цеї лінії: Београд–Софія–Царгород–Адана–Багдад — побережна лінія над Перською затокою й Арабським морем до Каррачі.
Дотепер доходили почтові посилки й пасажири з Лондону аж по 14 днях і то до Бомбею, з того 2 дні на сухопутній дорозі до Бріндізі, 12 днів на пароплавах через Суеський канал. По вибудуванню навіть цих довших залізничих трансконтінентальних ліній, ця подорож скоротиться до 6 день!
