у останнє дуже виразно Дікс[1] звернули увагу німецьких кругів на велике політичне, економічне й лучбове значіння цього помосту народів.
Це значіння полягає однак не тільки на тім, що тут середземноморська лучба переходить у жмут давніх історичних шляхів лучби з Орієнтом, не тільки тому, що тудою переходить модерний Суеський канал. Теперішність і найблища будуччина бачать, як тут у черені Старого Світу сходяться багато всіляких лучбових ліній у велитенський сніп і потім знов розходяться на всі сторони світа. По цьому просторі й у його безпосередньому сусідстві переходять: 1) найкоротший морський шлях: Анґлія–Середземне море–Суес–Індія–Австралія, згл. Китай, 2) майбутній водяний шлях: Анґлія–Чорне море–Маничський канал–Каспій–Північний Іран і Туран, 3) майбутні сухопутні шляхи: Ніґерія–Каїро, Кеп–Каїро, Каїро–Багдад–Дельгі–Сінґапур, 4) найкоротший можливий сухопутній шлях з Анґлії до Індії через Україну й Іран, 5) найкоротша морська дорога з Франції (Марсей) до Індокитаю й Мадагаскару, 6) сухопутній шлях з французької Африки до Сирії, 7) морський шлях Італії до
- ↑ „Geographische Zeitschrift“, XVI, 1910, стор. 362 дд.
