віччя, аж по кінець XI. віку, почасти й аж до відкриття морської дороги в Індію (1498), велике значіння для лучби Европи з Південною і Східною Азією. Цей шлях провадив переважно через великі, легко доступні й легко перехідні степові рівнини, каравани з доброю ескортою могли по нім багато лекше добитись до Китаю чи Індії, оплачуючи невеличкі мита кочівникам, як крізь гори Передньої Азії, повні грабіжних народів, і крізь держави захланних князів і ще захланніщих урядовців.
Ця значна транзітова торгівля спричинила на території України спершу розцвіт грецьких колоній, і потім боспорянської держави та причинилася дуже визначно до зросту торговельної могутности Царгороду. Тією транзітовою торговлею цвіла держава Хозарів над долішнім Дніпром, Доном і Волгою з її світовими торговельними городами Саркел, Ітіль, Семендер. Її дідичем стала староукраїнська Київська держава (X–XIII. в.). В тодішньому Київі мали свої склади й дільниці певно не тільки німецькі, анґлійські, італійські, французькі, але також грецькі, арабські, перські й індійські купці. Монгольська навала XIII-го віку знищила цей розцвіт, та вже невдовзі по тім бачимо в XIV. і XV. столітті південну Україну доменою італійських, головно венетських і ґенуезьких
