головно північні, аж кишіли цвітучими грецькими городами[1]. Територія України стала тоді на протяг двох тисячліть важною частиною великої лучбової царини Середземного моря.
Значіння України в старинности й у середньовіччі полягало не тільки на її продукції хліба, худоби, меду, воску, футер. Не менше важна була Україна, як транзітний край лучби середземноморського басейну зі Східною Европою, Центральною Азією, Китаєм і Індією.
Давня лучба Европи з Китаєм і Індією відбувалася головно на трьох шляхах: 1) на морському шляху з Єгипту довкола Арабії до Індії, Передньої й Задньої, де набувано також всіляке китайське добро, 2) по сухопутньому шляху через Малу Азію, Персію, Афґаністан, 3) теж сухопутню через Україну, Туран, Центральну Азію. Морський шлях був спершу непевний і щойно від XI. віку використовували його видатніще арабські мореплавці. Друга дорога, через Передню Азію, була часто переривана; в пізнішій старинности Партами й Сассанідами, потім панованням Турків у Ірані. Тому-то третій шлях — через Україну мав від початків середньо-
- ↑ Диви: М. Грушевський. Історія України-Руси, т. I, в. 2, стор. 62 дд.
