Сторінка:Степан Рудницький. Українська справа зі становища політичної ґеоґрафії. 1923.pdf/231

дів, не розвинувся однак модерний фабричний промисел, так що в останніх десятиліттях перед війною Україна була типовим тереном експлоатації для австрійсько-польського й московського фабричного промислу. Міліярди пішли з України за дорогий, хоч лихий товар. Текстільного промислу російський уряд на Україні систематично не допускав, хоч вовна, льон і коноплі були на місці й то в величезній скількости. А бавовна могла багато швидше зайти на Україну, чи чорноморськими пристанями, чи Каспієм і т. п., як до Московщини чи Конґресівки. Перед війною було на цілій Україні ледви дещо більше, як десяток (і то маленьких) текстільних фабрик! Металурґія мусіла, що правда, розвитись на Україні, бо залізо мусить усе приходити до вугля й у тім випадку ці обидва продукти були на місці поспільно. Але 15 металурґічних заводів і 300 поменших фабрик України могли давати сливе тільки півфабрикати, що найвиплатніще, значить конфекціоновання полишалося для московських фабрик! Таксамо економічною політикою старався російський уряд удержати дотеперішню перевагу центрально-російської промисловости й здержати промисловий розвиток „Півдня“. Тут лежить також одна з головних причин