еться в очах ґеоґрафа, мимо принагідних помилок, величнім архитвором мистецтва в приміненню ґеоґрафічного знання до закордонної політики. Жадна инша держава світу не може під цим оглядом рівнятись із великою Британією, навіть Росія ні, бож ґеоґрафічна послідовність російської експанзії була просто конечна при такій однопільности й такому положенню. Російська світова могутність полягала на величині й суцільности її території, анґлійська світова держава є в більших чи менших комплексах розсіяна по цілій земній поверхні і тримається разом тільки блискучою стяжкою океану, над котрим панує анґлійська флота. Чотирі великі провінції бритійської світової держави: Австралія, Індія, Єгипет із Суданом і Південна Африка окружають, що правда, мережаним півколом Індійський океан, підчас коли пята головна провінція — Канада відділена від матірного краю тільки вузькою долиною Атлантійського океану. Инші менші провінції й цілий ряд політичних і військових точок опори й підтримків доповняють образ бритійської світової могутности[1].
- ↑ H. J. Mackinder. Britain and the British Seas. Oxford, 1907. W. Langenbeck. Englands Weltmacht. Leipzig, 1908. E. Deckert. Das britische Weltreich. Frankfurt, 1916. і т. и.
